Усної наукової доповіді, повідомлення, виступу

Композиційно–логічна побудова

План

Виступ із науковим повідомленням

Лекція 7

1.1. Комопозиційно–логічна побудова усної наукової доповіді, повідомлення, виступу.

1.2. Етапи підготовки виступу. Інтенція, диспозиція, елокуція, меморія, акція, релаксація. Техніка мовлення, потенційна мова жестів.

1.3.Культура аудіювання доповіді

1.4. Лексико–граматичні конструкції у науковій доповіді.

1.5. Наукова стаття і науковий виступ: спільне і відмінне.

Яка б логічно не була вибудована стаття, це ще не остаточна підстава для її успішної презентації на конференції. Саме конференції дають великі можливості для апробації отриманих результатів, тут демонструються, ілюструються, роз'яснюються матеріали, які розкривають сутність пропонованих новинок. Однак, напевне, в кожного траплялися випадки, коли начебто добре "відшліфована" стаття не знайшла очікуваного відгуку у слухачів. Цьому можуть бути різні причини. Сьогодення загострює потребу витлумачення нової ідеології наукового текстотворення та текстосприймання або, на переконання багатьох дослідників, риторики наукового мовлення.

Аспекти такого підходу були означені ще В.Виноградовим, М.Бахтіним.

Розглянемо композиційно–логічну побудову наукового виступу з урахуванням методичних порад Л.Мацько, Л.Кравець, Г.Онуфрієнко, Г.Сагач. Структурування промови – це творчий процес, який майже не підлягає стандартизації.

Зазначимо, шо наукова доповідь, науковий виступ – це жанр наукового стилю, який припускає розгорнуте повідомлення на спеціальну тему на конференції вчених, засіданні вченої ради, наукового товариства.

Етапами підготовки наукового виступу є:

1) інтенція (винайдення);

2) диспозиція (розташування);

3) елокуція (словесне оформлення думки);

4) меморія (запам'ятовування);

5) акція (публічне виголошення виступу);

6) релаксація (ослаблення напруження).

Розглянемо ці етапи детальніше.

На етапі інтенції формуємо задум і визначаємо мотивацію виступу (чого ми очікуємо від цього заходу), тему, мету, ідею, коло інформації (наукові і науково–популярні праці, художні твори, результати соціологічних досліджень тощо) та завдання її інтерпретації у виступі. Важливе значення має назва теми. Заголовок повинен бути зрозумілим, відображати зміст промови і зацікавлювати слухачів.



"Важливо пам'ятати, що підготовка промови – це не стільки збір інформації, скільки виношування власних думок з певної теми, глибоке осмислення її", – слушно зазначає академік Л.Мацько.Отже,на етапі диспозиції складаємо деталізований план виступу: вступ має пробудити інтерес слухачів, основна частина буде логічним продовженням питань вступу, презентує авторське бачення проблеми, у висновках узагальнимо основні думки та ідеї виступу. Визначаємо проблеми дискусійного характеру, добираємо фактичний матеріал, прогнозуємо можливі запитання слухачів і відповіді під час обговорення виступу.

На етапі елокуції здійснюємо стилістичне оформлення виступу: перевіряємо матеріали на відповідність логіці викладу, точності інформації, чинним мовним/мовленнєвим нормам. Не вживаймо розмовні слова; жаргонізми, суржикові елементи, складні синтаксичні конструкції.

Нарешті текст виступу написаний. Проте не варто розраховувати на те, що цей текст ми прочитаємо. Уявімо, що аудиторія не буде оснащена кафедрою і доведеться тримати записи перед собою. Така несподіванка призведе до зайвого хвилювання і зніяковіння. До того ж відсутність безпосереднього контакту зі слухачами теж негативно впливає на сприйняття промови.

Краще, як показує досвід, виступати з опорою на текст. Це справляє враження вільного володіння матеріалом і додає впевненості оратору. Отже, опануймо текст риторично, тобто виділимо місця, де необхідні психологічні або логічні паузи. Функції контакту виконують дієслова з'ясуємо, простежимо, розглянемо, охарактеризувати, уточнимо, пояснимо, відзначимо, порівняємо, зіставимо; розмежуємо, продемонструємо. Тренування допоможе перевірити написаний матеріал, провести хронометраж, унести необхідні уточнення і виправлення, відпрацювати інтонацію.

Акція, або публічне виголошення промови відзначається контактом з аудиторією. Важливу роль при цьому відіграє різноманітність тональних рисунків, чистота і ясність тембру, гнучкість, рухомість, адаптивність, а також емоційна насиченість фрази і сугестивність (здатність голосу навіювати емоції і впливати на поведінку адресата). Чітка вимова слів указує на внутрішню дисципліну, нечітка, "розпливчаста" вимова свідчить про невпевненість оратора.

Своєрідне поєднання певних інтонаційних елементів у мовленні доповідача (збільшення інтенсивності голосу, різнотемпова структура фраз, емотивні інтонеми, інтонеми важливості тощо) засвідчує індивідуальний інтонаційний стиль. О.Філіпова переконливо доводить, що це своєрідна інтонаційна манера мовлення, що виявляється у перевазі тих чи тих варіантів інтонем, що використовуються у професійно значущих жанрах мовлення.

Психологічній підготовці й оратора, й аудиторії до спілкування сприяють паузи. Для більш чіткого осмислення тексту використовуємо також і логічні паузи.

Найкращою позою для виголошення промови є нескуте стояння за столом, кафедрою, трибуною з трохи піднятою головою й розправленими плечима. Вдивляймося у слухачів. Виступаючи, промовляймо фрази чітко, виразно, емоційно і впевнено. Не зловживаймо увагою, добре, коли виступ триває чітко визначений час.

Після виступу проаналізуємо її змістову і композиційну сторони крізь призму спілкування з аудиторією, її сприйняття адресатом, характер концентрації уваги. З'ясуємо основні причини ослаблення уваги слухачів, проаналізуймо ефективність прийомів контакту з аудиторією, уточнюючі, доповнюючі, коректуючі, проблемні відповіді на питання аудиторії.

У наукових джерелах добре описано і особливості культури аудіювання доповіді. Розглянемо деякі з порад.

1. Сприймаючи на слух наукову інформацію, намагаймося визначити в ній головне за зміною інтонації, темпу, голосу, за паузами, які завжди передують висновкам, за риторичними і проблемними запитаннями.

2. При аудіюванні доповіді, повідомлення спробуймо переробити зміст почутого, максимально лаконізуючи інформацію, але без втрати головного і цінного в ній.

3. Намагаймося відкидати неголовне, надлишкове; уникати фраз, що дублюються;

4.При потребі здійснимо можливе переконструювання речень.

5. Здійснимо самоконтроль, з'ясувавши:

а) чи всю головну інформацію згідно з темою відбито в конспекті;

б) чи не порушено логічний зв'язок під час скороченого запису інформації;

в) чи всі використані символи та абревіатури є абсолютно точними відповідниками слів і словосполучень;

г) чи залишилася точною інформація при здійсненні переконструювань речень;

д) чи не припустилися ви орфографічних, лексичних та граматичних помилок при записуванні.

6. Відредагуємо за результатами самоконтролю зміст, структуру та мовне оформлення одержаного конспекту.


4570247833494126.html
4570317528548469.html
    PR.RU™